Непереносимість глютену: різновиди, ознаки та діагностика

Дана стаття має інформаційний характер, її зміст не призначений для заміни медичної консультації, встановлення діагнозів і тактики лікування. З приводу споживання тих чи інших продуктів проконсультуйтесь з лікарем.

Глютен — це загальна назва білків, що містяться в пшениці, житі та ячмені. Нещодавно розповідали детально що таке глютен, в яких продуктах міститься і чому ці продукти є важливими у збалансованому раціоні.

Що ж тоді поганого в глютені? – Це те, що він може викликати серйозні побічні ефекти у певних людей. У цій статті розповідаємо про захворювання, що виникають через непереносимість глютену, їх симптоми та методи діагностики.

Організм деяких людей може бути чутливим до глютену. Побічні ефекти варіюються від легких до важких та можуть створювати не лише дискомфорт у повсякденному житті, а й нести серйозну небезпеку для здоров’я. Існує декілька захворювань, що виникають через чутливість до глютену, а саме: целіакія, непереносимість глютену без целіакії, алергія на пшеницю та герпетиформний дерматит. Розберемо кожен з цих розладів більш детально.

📌 Целіакія – генетичне аутоімунне захворювання, яке виникає через споживання глютену та призводить до пошкодження тонкого кишківника.

Як відомо, тонкий кишківник вистелений крихітними виступами, які називаються ворсинками. Ці ворсинки поглинають глюкозу, жири, білки, вітаміни, мінерали та інші поживні речовини з їжі. Коли людина з целіакією споживає глютен, імунна система сприймає його як токсин і влаштовує атаку. В результаті виробляються антитіла, що викликають запалення та пошкодження слизової оболонки тонкого кишківника. З часом його ворсинки атрофуються та стають майже не здатними засвоювати поживні речовини з їжі, що призводить до дефіциту важливих нутрієнтів та порушення важливих функцій організму.

Пошкодження слизової оболонки кишківника також призводить до кишкової проникності, відомої як «дірявий кишківник». Це дозволяє токсинам, бактеріям та неперетравленим харчовим білкам проникати через кишковий бар’єр у кров. Такий негативний процес в подальшому може призвести до розвитку певних аутоімунних захворювань.

На малюнку 1 зверху зображені ворсинки здорового тонкого кишківника, а знизу – кишківника при целіакії.

Малюнок 1

Згідно з Фондом боротьби з целіакією (CDF), дане захворювання вражає 1% людей у всьому світі, але лише близько 30% мають правильний діагноз. Симптоми целіакії часто імітують симптоми інших захворювань, як-от синдром роздратованого кишківника (СРК), хворобу Крона, кишкові інфекції, непереносимість лактози та депресію. Це дещо може ускладнити діагностику захворювання.

Деякі люди виявляють ознаки целіакії на ранньому етапі життя, а інші залишаються без симптомів навіть у дорослому віці. У деяких випадках глютенова непереносимість у людини може не проявляти жодних помітних симптомів.

Відомо понад 250 різних симптомів целіакії, які можуть варіюватися від кишкових розладів до нервових порушень, зокрема:

• здуття живота, метеоризм, болі в животі
• діарея чи закреп (або і те, і інше почергово)
• розлади травлення, диспепсія
• нудота та блювання
• головні болі та втома
• дратівливість та тривожність
• втрата ваги
• артрит — запалення та болі в суглобах
• виразки в роті
• “мозковий туман” – когнітивні порушення, при якому людина не в змозі зосередитися або запам’ятати прості речі, як би не намагалась
• герпетиформний дерматит — висип на шкірі з пухирцями, що сверблять.

Якщо люди з целіакією продовжують споживати глютеновмісну їжу, симптоми можуть ускладнюватися та призводити до наступних серйозних наслідків для здоровʼя:

☑️ Анемії, що повʼязані з дефіцитом заліза, вітаміну В9 та В12. Це відбувається в результаті порушення всмоктування мінералів та вітамінів з їжі.

☑️ Остеопороз (втрата щільності кісткової тканини) та остеомаляція або рахіт у дітей (розм’якшення кісток), що відбуваються в результаті порушення всмоктування кальцію та вітаміну Д.

☑️ Депресія – згідно з деякими дослідженнями існує потенційний зв’язок між функціями мозку та мальабсорбцією (недостатнє всмоктування поживних речовин в тонкій кишці).

☑️ Периферична нейропатія — поколювання та оніміння в кінцівках.

☑️ Непереносимість лактози. Пошкодження та запалення тонкого кишківника може спричинити зниження здатності розщеплювати лактозу, що міститься у молочних продуктах.

☑️ Безпліддя у жінок та невиношування вагітності.

☑️ Зміна кольору зубів — білі, жовті або коричневі плями на зубах. У дітей тривала целіакія може спричинити ослаблення зубної емалі або затримку прорізування зубів.

☑️ Затримка росту, розвитку у дітей та статевого дозрівання підлітків.

☑️ Рак. Згідно з науковими дослідженнями, люди з нелікованою тривалою целіакією мають більший ризик розвитку кількох форм раку, включаючи лімфому кишківника та рак тонкої кишки.

На сьогодні день не зовсім зрозуміло, чому у людей розвивається целіакія та що змушує імунну систему реагувати на глютен таким чином. Також не до кінця зрозуміло, чому деякі люди мають легкі симптоми, а інші – важкі. Однак відомо, що існують певні фактори, які підвищують ризик розвитку целіакії, зокрема:

✔️ Спадковість — люди, які мають родича першого ступеня з целіакією (батьки, брат або сестра), мають вищий ризик розвитку цього захворювання.

✔️ Генетика – для розвитку целіакії необхідно мати один або обидва гени HLA-DQ2 і HLA-DQ8. Однак, згідно зі статистикою Фонду боротьби з целіакією, 30 – 40 % населення мають ці гени, але лише в 1% людей розвивається захворювання. Досі залишається загадкою, які саме фактори активують гени, що запускають процес розвитку целіакії у схильних до неї людей. Є певні докази того, що стресові умови, деякі хвороби та травми, статеве дозрівання чи пологи, можуть відігравати певну роль у розвитку даного захворювання.

✔️ Фактори навколишнього середовища — ймовірність розвитку целіакії зростає при перенесенні інфекції травної системи (наприклад, ротавірусної) у ранньому віці.

✔️ Деякі захворювання можуть збільшити ризик розвитку целіакії, зокрема діабет 1 типу, аутоімунні захворювання щитоподібної залози, синдром Дауна, синдром Тернера, хвороба Аддісона.

Тестування на непереносимість глютену призначається лише лікарем за наявності скарг та родича першого ступеня з целіакією. Для встановлення коректного діагнозу знадобляться відповідні аналізи крові та біопсія (взяття зразка слизової оболонки) тонкого кишківника.

На сьогоднішній день ліків від целіакії не існує. Стратегія лікування базується на дотриманні безглютенової дієти, яка передбачає виключити з раціону всі продукти, що містять глютен. Лише безглютенова дієта може допомогти контролювати симптоми та запобігти довгостроковим ускладненням захворювання.

📌 Непереносимість глютену без целіакії (НГБЦ) — розлад, при якому у людини після споживання глютеновмісної їжі спостерігаються схожі симптоми як при целіакії, але відсутня наявність антитіл та пошкодження тонкого кишківника. Цей стан ще називають глютеночутливою ентеропатією або чутливістю до глютену.

Непереносимість глютену була клінічно визнана менш серйозною, ніж целіакія, оскільки у людей з НГБЦ не спостерігається запалення та пошкодження тонкого кишківника. Згідно з науковими дослідженнями, чутливість до глютену не призводить до підвищеної кишкової проникності, як у випадку целіакії.

Глютенова непереносимість має багато спільних з целіакією симптомів. Проте люди з НГБЦ мають більше симптомів, що не пов’язані з кишковими розладами. При НГБЦ частіше спостерігається головний біль, “затуманення мозку”, біль у суглобах, оніміння кінцівок. Симптоми зазвичай з’являються через декілька годин або днів після вживання глютену.

Рекомендованих методів тестування непереносимості глютену без целіакії поки що не існує. Діагноз встановлюється методом виключення інших причин наявних симптомів, зокрема целіакії та алергії на пшеницю, а також людина має краще почуватися на безглютеновій дієті.

Наразі не до кінця зрозуміло, чи саме глютен є причиною НГБЦ, чи інші компоненти, що містяться у глютеновмісних продуктах. Є певні докази того, що чутливість можуть провокувати компоненти FODMAP (ферментовані оліго-ди-моносахариди та поліоли) – коротколанцюгові вуглеводи, які мають здатність погано всмоктуватися в тонкому кишківнику деяких людей. Ці компоненти, потрапляючи в товстий кишківник, можуть притягувати більшу кількість води в товсту кишку та призводити до надмірного бродіння. Цей процес зазвичай викликає сильне газоутворення, здуття живота, закреп та діарею. Компоненти FODMAP містяться в багатьох продуктах харчування, зокрема їх багато також в глютеновмісних зернах, як-от пшениця, ячмінь та жито. Тому деяким людям із непереносимістю глютену варто проконсультуватися з лікарем на рахунок дієти з низьким вмістом FODMAP.

Як і у випадку целіакії, найкращим методом лікування непереносимості глютену є безглютенова дієта. Проте, на відміну від людей, які страждають на целіакію, люди з НГБЦ, не ризикують пошкодженням кишківника, порушенням засвоєння поживних речовин та іншими серйозними ускладненнями, вживаючи невелику кількість глютену. Це означає, що при НГБЦ ймовірно можна буде деяким людям споживати невелику кількість продуктів з мінімальною концентрацією глютену. Звісно ж після консультації з лікарем.

📌 Алергія на пшеницю – це може бути не лише алергія на глютен, а й на інші білки, що містяться у пшениці, зокремам альбумін, глобулін чи гліадин. Тому термін “алергія на глютен” є некоректним. В даному випадку захворювання називається алергія на пшеницю.

Алергічні реакції можуть бути спровоковані в не лише в результаті споживання пшениці, а й вдихання борошна. Симптоми алергії можуть з’являтися протягом декількох хвилин або годин після споживання продуктів, що містять пшеницю. Основними ознаками та симптомами алергії на пшеницю є:

• Набряк, свербіж або подразнення ротової порожнини чи горла
• Кропив’янка, набряк шкіри або висип зі свербежем
• Закладеність носа та чхання
• Головний біль
• Утруднене дихання або астма
• Судоми
• Нудота, блювання, діарея
• Анафілаксія – менш поширена, але небезпечна для життя реакція, що супроводжується набряком горла, проблемами з ковтанням, сильним утрудненням дихання та непритомністю.

Цікавий факт: у деяких людей, що мають алергію на пшеницю, симптоми з’являються лише коли вони займаються фізичними вправами протягом кількох годин після вживання пшениці та продуктів, що її містять. Це пояснюється тим, що під час фізичних вправ в організмі відбуваються певні зміни, які можуть або викликати алергічну реакцію, або погіршувати реакцію імунної системи на пшеничний білок. Такий стан зазвичай призводить до небезпечної для життя анафілаксії.

Хоча при алергії на пшеницю, як і при целіакії задіюється імунна система, проте умови виникнення та процес реакцій відрізняються. Алергія на пшеницю виникає, коли організм виробляє антитіла до білків, які містяться в пшениці, та атакує саме ці білки. Ця реакція не викликає пошкодження кишківника. Тоді як при целіакії відбувається аномальна реакція імунної системи, що атакує та пошкоджує ворсинки тонкого кишківника.

Алергія на пшеницю найчастіше зустрічається у немовлят та малюків, які мають незрілу імунну та травну системи. У Європі 3-5 дітей на 1000 мають таку реакцію. Ризик алергії на пшеницю зростає, якщо батьки мають харчову алергію або астму. Але більшість дітей переростають алергію на пшеницю до 16 років. У дорослих це захворювання може розвинутися як перехресна чутливість до пилку трав та, як правило, не зникає з часом.

Деякі ознаки алергії на пшеницю, як-от спазми в шлунку, діарея та інші шлунково-кишкові симптоми, збігаються з ознаками непереносимості глютену або целіакії, тому вкрай важливо отримати точний діагноз. Визначити наявність алергії може лікар-алерголог. Діагностувати алергію на пшеницю можна за допомогою шкірного тесту та аналізу крові на наявність антитіл імуноглобуліну Е (IgE) до білка пшениці.

Якщо у людини є лише алергія на пшеницю, то рекомендується дієта, що виключає пшеницю та продукти, які її містять. Таке харчування є менш обмежуючим, ніж безглютенова дієта. Проте досить часто при алергії на пшеницю може спостерігатися також і алергія на інші зернові, як-от овес, жито та ячмінь. В такому випадку потрібно буде дотримуватись строгої безглютенової дієти.

📌 Герпетиформний дерматит (ГД) є шкірним проявом целіакії — близько 10-15% людей з целіакією мають це ГД. Проте іноді може виникати як самостійне захворювання у людей без целіакії. Герпетиформний дерматит — хронічне захворювання, яке викликається аутоімунною реакцією на глютен. Під час споживання глютену імунна система активується та виробляє антитіла IgA, що осідають у шкірі. В результаті на шкірі зʼявляється червоний сверблячий висип з пухирями. Найчастіше висип локалізується на колінах, ліктях, сідницях, шкірі голови та по лінії росту волосся.

Часто герпетиформний дерматит плутають з екземою, акне та герпесом. Діагноз встановлюється методом біопсії шкіри — дослідження клітин під верхнім шаром шкіри на наявність нейтрофілів і зернистих відкладень IgA.

Лікування герпетиформного дерматиту полягає в безглютеновій дієті протягом усього життя.

***

Підбиваючи підсумки, варто сказати, що глютен є проблемою лише для тих людей, котрі негативно реагують на нього та мають одне із вищеописаних захворювань. Як ми вже розповідали раніше, глютеновмісні продукти, зокрема цільнозернові, є важливою частиною збалансованого харчування. Тому людям, які через непереносимість глютену змушені відмовитись від цих продуктів, важливо сформувати раціон таким чином, щоб він був збалансованим та здоровим. Найбільш ефективним вирішенням питання щодо складання раціону у випадках захворювань, повʼязаних із чутливістю до глютену, буде спільна робота лікаря та нутриціолога. Тобто лікар пише рекомендації, а нутриціолог складає збалансований раціон згідно цих рекомендацій та допомагає хворому впровадити таке харчування у життя.

На нашому курсі “Сертифікаційна програма для нутриціологів” та “Дитяча нутриціологія 2+” ми навчаємо спеціалістів, які в тому числі можуть складати раціони при різних захворюваннях, співпрацюючи з лікарями. Якщо бажаєте освоїти таку професію, чекаємо вас на нашому курсі.

Якщо ж прагнете навчитись самостійно складати раціон для себе та своєї сімʼї, в цьому допоможе вам на курс “Сам собі дієтолог”.

Наші курси базуються лише на науково-перевіреній інформації.

Джерела:

1. https://celiac.org/about-celiac-disease/what-is-celiac-disease/
2. https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/celiac-disease/symptoms-causes/syc-20352220
3. https://www.nhs.uk/conditions/coeliac-disease/
4. https://www.beyondceliac.org/celiac-disease/symptoms/
5. https://www.beyondceliac.org/celiac-disease/non-celiac-gluten-sensitivity/
6. https://www.coeliac.org.uk/information-and-support/coeliac-disease/about-coeliac-disease/gluten-sensitivity/
7. https://www.hsph.harvard.edu/nutritionsource/gluten/
8. https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/wheat-allergy/symptoms-causes/syc-20378897
9. https://acaai.org/allergies/allergic-conditions/food/wheat-gluten/
10. https://www.beyondceliac.org/celiac-disease/non-celiac-gluten-sensitivity/gluten-related-disorders/